Російського дизайнера В’ячеслава Зайцева першими визнали і відкрили світові французи, назвавши «Червоним Діором». Сьогодні художник-дизайнер — це слава і гордість Росії, модельєр світового рівня із неймовірно інтелектуальною і яскраво національною харизмою у створенні одягу. А ще це чоловік праці, глибокої віри та позитивного настрою, які передає своїм творчим життям. Про секрети моди та творчості нам вдалося поговорити зі Славою Зайцевим під час його останнього візиту до Львова.

StyleBoom: Щодо моди нинішньої та майбутньої, сучасних тенденцій. Якось Ви сказали, «що в кінці ХХ століття виникла своєрідна ностальгія за минулим, тому мода лише чіткіше окреслила цю тенденцію…»
Слава Зайцев: Сучасному поколінню притаманне бажання експерименту. Зокрема і в одязі, але насамперед в емоціях, відчуттях. Повернення до минулого пояснюю бажанням сучасних людей відчути світогляд своїх батьків — тенденції крою одягу 1980‑х рр. Також прагнення зануритися у світ п’ятдесятих — відчути своїх молодих дідусів‑бабусь в одязі: штани галіфе, чоловічі піджаки, які почали одягати на жінок, дуже широкі жіночі плечі, які звужують талію, роблять фігуру більш витонченою, стрункою… Це все можна простежити в сучасних колекціях.

SB: Ви завжди прагнули виокремити чоловічу моду, спровокувати у чоловіків бажання і вміння гарно одягатися. Вам це вдалося?
С.З.: Я хотів навчити чоловіка одягатися — гордо тримати спину, бути виваженим, а не похапцем, натягнувши що-небудь, бігти на роботу. Звісно, це стосується різних стилів життя і характерів, але бажання чоловіка триматися гордо за допомогою одягу я досягнув.
Десь після 45 років у чоловіків з’являється бажання одягати сюртуки, камзоли, вишукані костюми (не просто піджак-штани, а вдало продуманий до дрібниць образ), одяг, яких зобов’язує виглядати солідно. Я особисто велику перевагу в такому одязі віддаю жакардовим тканинам — яскравим і багатим.

Усвідомлення солідності, гідності приходить із віком, зі здобуттям життєвого статусу

SB: Ваша думка як зрілого чоловіка і дизайнера одягу про жіночу сексуальність. Чому сьогодні так багато оголеності?
С.З.: Так, справді, оголеності у манері одягатися сьогодні забагато. Думаю, що жінки стали занадто емансиповані. І ще, можливо, прихований страх не сподобатися чоловікові спонукає максимально оголювати тіло. Хоча насправді одягнута жінка набагато сексуальніша, бо вона — таємниця. А таємниця завжди притягує…
SB: Крім дизайну одягу, Ви створювали моделі взуття, прикраси, посуд і навіть меблі. Окремою історією є продуманий Вами дизайн інтер’єру власного будинку…
С. З.: У мене за все життя ніколи не було справжнього дому, а тільки проживання-перебування у квартирах. Нарешті я маю змогу створити власний дім для себе. Все, що я там придумую-
витворяю — «середньовічний замок», як кажуть журналісти, — стосується тільки мене і мого бажання реалізувати невитрачений потенціал і як господаря, і як дизайнера інтер’єру. Мені затісно в рамках одягу. Такий парадокс — що ширші мої види діяльності, то більше бажання до інших видів мистецтва.
SB: Ви себе називаєте художником-модельєром. На перше місце ставите художника?
С. З.: Так, художником я себе відчував завжди, художнє мислення проявлялося в кожній справі, за яку брався. А повноцінно відкрив свої можливості в Америці. Все розпочалося із оформлення декорацій для спектаклю мого знайомого. Крім декорацій, я залишив на згадку одну зі своїх картин. А згодом мені запропонували співпрацю — я малював картини, а друг їх успішно виставляв та продавав за кордоном. Так що я реалізувався в цьому плані і творчо, і з фінансовою вигодою. Як наслідок, відомий за кордоном не тільки як дизайнер одягу, а й як художник.

SB: Ви неодноразово стверджували, що в Росії і, відповідно, в Україні відсутні професійна критика модних тенденцій, аналіз моди. Чи змінилася ситуація?
С. З.: Проблема існує, і вона не у відсутності професійної освіти. Освіта є, але немає розуміння завдань, які стоять перед модою. В нас уся критика зводиться до того, хто й у що одягнувся, куди і з ким пішов. Мода сприймається як елемент світського життя, без заглиблення у першопричини, психологію, історію виникнення та розвитку. Все розглядається у загальному, без аналізу деталей, пропорцій. Дуже бідно та однобоко.

Такий парадокс —  що ширші мої види діяльності, то більше бажання до інших видів мистецтва

SB: Ви є автором книги «Грани соблазна», адресованої жінкам, про моду, стиль, уміння одягатися. Чи не плануєте видати щось подібне для чоловіків?
С. З.: Ні, над книгою для чоловіків я не працюю. Зараз цікавлюся красою оголеного чоловічого тіла. Уже два роки займаюся фотографією чоловічого тіла у стилі Караваджо — із одним джерелом освітлення. Створюю своєрідні величезні, немов старовинні, картини із оголеними чоловіками на фоні хутра, шовкових тканин — своєрідний гімн чоловікові. Дивно, що багато хто сприймає це як щось брудне, порнографію. Хоча насправді чоловіче тіло настільки ж прекрасне, як і жіноче, просто потребує правильного освітлення, ракурсу, щоб у всій природній красі показати кожен м’яз і вигин. Сьогодні чоловіча привабливість затьмарена жіночою оголеністю — я ж хочу візуально більше розповісти про чоловіче тіло як
ще один витвір мистецтва.

SB: Ваша енергія та зовнішній вигляд викликають масу запитань про секрети молодості…
С. З.: Думаю, вся таємниця в душі. Будь-хто інший на моєму місці вже давно б зламався. Мені дано від Бога пережити, перетворити всі внутрішні болі та негаразди на позитив, енергію творчості (читає власний вірш…). Я завжди намагаюся спілкуватися з Богом, найперше у можливості своєї творчості. Іноді здається, що сил цілком немає, але якийсь внутрішній потенціал спонукає вставати, працювати, повноцінно проживати це життя.

ІНТЕРВ’Ю ПРОВЕЛА: ВІРА ШПИРКА, ФОТО З АРХІВА В. ЗАЙЦЕВА