Вероніка Островська: Як виникла ідея створення Українського Тижня Моди? Із чого все почалося?
Ірина Данилевська: Видаючи модні журнали, ми постійно влаштовували свята цих видань.
І звичайно, там відбувались покази українських дизайнерів. Ми організовували зустрічі в різних містах і об’їздили пів­України. Якось, коли ми обговорювали, куди поїдемо наступного разу, виникла ідея створити тиждень прет¬а­порте. Щоб дизайнери не їздили містами, а навпаки, щоб було якесь місце, куди всі з’їжджаються, щоб подивитись на українську моду. Так виникла ідея Ukrainian Fashion Week. Це був березень 1997 року. А в листопаді 1997 року відбувся перший Український Тиждень Моди.
В. О.: Відомо, що Ваш чоловік – Володимир Нечипорук – є продюсером Українського Тижня Моди. Ваше сімейне життя не заважає роботі?
І. Д.: Нам працювати вдвох дуже комфортно. І якби ми не працювали разом, думаю, ніколи б не досягли того, що маємо. Тому що у будь¬якому партнерстві дуже важко знайти людину, на яку ти можеш повністю покластись. Звичайно, найлегше, коли ти працюєш із родичами: братами, сестрами, чоловіком. Крім того, нам дуже допомогло те, що ми одразу розподілили обов’язки, хто що робитиме, розподілили зони впливу. Я займаюсь організаційними питаннями та творчими: що як має виглядати, як облаштувати залу для показів. Крім того, налагоджую стосунки Українського Тижня Моди з дизайнерами. А Володя займається фінансовими питаннями, а також повністю опікується питаннями наших фінансових та медійних партнерів. І коли ми навчились не зазіхати на територію один одного і не лізти в справи іншого, тоді все пішло добре. І я, як жінка, дуже рада, що ми працюємо разом. Тому що пояснити чоловікові, який працює в іншій сфері, чому ти, начебто пробувши цілий день у гламурному офісі і в оточенні красивих людей, прийшла додому втомлена і з поганим настроєм і чому ти не хочеш готувати вечерю, дуже складно. Але мені пощастило – я працюю з чоловіком. Володимир бачить те, що я роблю, поважає мене за це, як і я його. Тому, зрозуміло, я можу прийти втомлена з роботи і лягти на диван. А він каже: «Знаю, що ти сьогодні дуже багато працювала, в тебе був важкий день, тож відпочинь, я сам приготую вечерю». Погодьтеся, небагато жінок можуть цим похвалитись.
В. О.: Що, на Вашу думку, є запорукою щасливого сімейного життя?
І. Д.: Сімейного життя?
В. О.: Так.
І. Д.: О Господи! Ми про що: про моду чи про сімейне життя? (cміється)
В. О.: Про те й інше…
І. Д.: Я завжди вважала, що запорукою щасливого сімейного життя є розуміння того, що сімейне життя будується не лише на яскравому всепоглинаючому коханні, а головно – на взаємоповазі і бажанні розуміти один одного. Це по¬перше. А по¬друге, є такі практичні речі, які потрібно зробити на початку сімейного життя: наприклад, поговорити про те, що є для кожного члена сім’ї дуже важливим у сприйнятті світу, у вихованні дітей, у ставленні до родичів, до побуту, що є пріоритетним, а що необов’язковим.
Потрібно про це домовитись і знати ті больові точки, на які не можна натискати і до яких треба дуже уважно і з повагою ставитись, тоді можна уникнути багатьох неприємних моментів. Ще треба правильно сваритися або сперечатись. Тому що в жодній сім’ї не буває без суперечок чи конфліктів. Так ось, у конфліктних ситуаціях важливо пам’ятати, що ви любите один одного. І що б ви у конфліктні моменти не казали, не думали, не робили – ви все одно маєте пам’ятати, що це колись закінчиться, а ваше кохання, ваша сім’я залишаться. Це допомагає владнати конфлікт.
В. О.: З кожним роком UFW вдосконалюється. Цього року на подіумі свою колекцію представив Еллє Сааб, також було запрошено Ольгу Куриленко. Що ж планують організатори на наступні сезони?
І. Д.: Безумовно, кожен Український Тиждень Моди має якісь цікаві моменти, але головною ознакою є стабільність. Це якраз відсутність якихось змін, тому ми найбільше пишаємось нашою стабільністю і дуже вдячні тим дизайнерам, які вже 26¬й раз братимуть участь в Українському Тижні Моди. Це наша найбільша гордість. 25¬й тиждень завершився показом відомого кутюр’є Еллє Сааб. Цей показ відбувся за підтримки благодійного фонду «Родина» та за сприяння пана Олександра Онищенка. І саме завдяки таким людям, як Олександр, ми можемо здійснювати такі цікаві і дуже важливі для України проекти. Тому що з такими проектами Україна стає моднішою, fashion – Україна стає знаною у Європі.
Найбільшим і найважливішим офіційним моментом у графіку Ukrainian Fashion Week є те, що ми знову будемо робити проект з Фондом Олени Франчук «АнтиСНІД». І я дуже рада, що показ «fashion AIDS», який відбудеться в рамках цього проекту, завершуватиме Український Тиждень Моди.
В. О.: Хто ж є гостями, публікою UFW і як вона формується?*
І. Д.: На 70 % – це гості самого дизайнера. Друга категорія присутніх на Українському Тижні Моди – це журналісти. Минулого разу було представлено 180 засобів масової інформації, які дуже красиво і професійно висвітлили Український Тиждень Моди. Третя категорія гостей – іноземні та вітчизняні фахівці в галузі моди, яких запрошує організаційний комітет Ukrainian Fashion Week та журнали. Є ще телевізійні проекти, які запрошують відомих зірок, експертів. Правда, останніх дуже мало, проте така категорія теж існує.
В. О.: Чи слідкуєте Ви за Львівським Тижнем Моди? Цього року готується до старту тиждень моди у Харкові. Як Ви до цього ставитесь?
І. Д.: Ні, я за ними не слідкую… Проте думаю, що це добре, що в Україні з’являються тижні моди, які відбуваються в тому чи іншому місті. Це дуже добре, бо це означає, що мода в Україні розвивається. Єдине, я проти того, щоб це називалось «Тиждень Моди». Вважаю, що це не зовсім формат того, що у світі називають «Тиждень Моди». Тому, звичайно, мені, як власникові самого бренду «Fashion Week», хотілося б, щоб організатори все ж таки підшукали собі якусь іншу назву. Ну, це таке побажання. Принаймні жодних санкцій ми не вживатимемо, бо раді, що мода в Україні існує.